ТОЧНА МІНІМІЗАЦІЯ ЗАГАЛЬНОГО ЗВАЖЕНОГО ЗАПІЗНЮВАННЯ ЗА ЕФЕКТИВНОГО ВВОДУ ЗАВДАНЬ У ЩІЛЬНЕ ПРОГРЕСУЮЧЕ ОДНОМАШИННЕ ПЛАНУВАННЯ З ПЕРЕМИКАННЯМИ БЕЗ ПРОСТОЮ
Автор(и)
В. В. РОМАНЮК
Одеська національна академія зв’язку ім. О. С. Попова
Анотація
Розклад, що забезпечує строго мінімальне загальне зважене запізнювання, можна знайти за відповідною цілочисловою задачею лінійного програмування. Відкритим є питання про те, чи змінюється час обчислення точного розкладу, якщо дати запуску завдань вводяться у модель у зворотному порядку. Мета полягає у тому, щоб встановити, чи впливає на швидкість обчислення точного розв’язку порядок завдань у щільному прогресуючому одномашинному плануванні з перемиканнями без простою. Завдання можуть мати різні об’єми та різні ваги пріоритетів. Для пошуку розкладів з мінімальним загальним зваженим запізнюванням використовується модель булевого лінійного програмування. Для досягнення зазначеної мети проводиться обчислювальне дослідження з метою оцінки усередненого часу обчислення як для висхідного порядку, так і для спадного порядку дат запуску завдань. Далі відносна різниця між часами обчислень має бути оцінена й опрацьована. Порядок завдань впливає на швидкість обчислення точного розв’язку, але це навряд чи є прогнозованим. Причиною цього є те, що завдання можуть мати різні об’єми та різні ваги пріоритетів, що додатково “розмиває” відповідний порядок вводу завдань, залишаючи лише дати запуску завдань, котрі завжди подаються у цьому порядку. Виявлено, що планування розкладу 3-х або 4-х робіт виконується у середньому швидше за спадного порядку вводу завдань. Однак очікуване прискорення за спадним порядком вводу завдань не може бути оціненим з високою достовірністю. Цей результат спростовує можливість маніпулювати порядком завдань з метою більш ефективного отримання розкладів в одиночному випадку задачі планування розкладу або у декількох таких випадках. Тільки якщо задачі планування розкладів з 3-ма або 4-ма завданнями подібні до спадного порядку вводу завдань і подаються тисячі таких задач, то лише тоді використання такого порядку вводу завдань рекомендовано. Вводити завдання ефективно у такому стилі все ще можливо тоді, коли розкид різних об’ємів завдань та різних ваг пріоритетів не є сильним, що стає ближчим до випадку загального запізнювання за рівних об’ємів завдань і рівних ваг пріоритетів. Цей випадок є найбільш привабливим, де час обчислень за спадного порядку завдань може скорочуватися до 10 % і більше при плануванні розкладів від 2-х до 6-ти завдань, що мають у складі від двох до чотирьох або навіть п’яти частин кожне.