ТЕХНІЧНА ДІАГНОСТИКА БЕЗПРОВІДНИХ КАНАЛІВ СТАНДАРТУ 802.11

Анотація

Головною задачею при проектуванні безпровідних мереж стандарту 802.11 є створення доступу із максимально-можливою пропускною здатністю каналу для окремого абонента. Така задача вирішується двома шляхами: розрахунок та тестова діагностика мереж на етапі проектування; оптимізація мереж під час експлуатації на основі технічної діагностики та моніторингу. В даній статті здійснено дослідження та уточнення існуючої термінології для технічної діагностики та контролю для безпровідних каналів стандарту 802.11. В результаті чого встановлено, що радіомоніторинг є першим етапом технічної діагностики на основі якого можна отримати статистичні характеристики про зміну параметрів каналу в часі. До другого етапу можна віднести моделі та методи аналізу й оцінки параметрів каналу з операціями контролю, що враховують вплив різного роду дестабілізуючих факторів. На основі отриманої термінології було запропоновано структурно-наслідкову діагностичну модель для безпровідного каналу стандарту 802.11, що передбачає формалізований опис об’єкта, необ­хідний для вирішення задач діагностування та контролю. Модель використовує загальну структуру канального та фізичного рівнів стандарту 802.11 й енергетичні та інформаційні діагностичні параметри, що є справедливим для будь-якого безпровідного каналу. Рівень достовірності технічної діагностики безпровідних каналів забезпечується за рахунок вбудованих засобів моніторингу абонентських пристроїв, кількості вхідних параметрів та періоду спостереження. Крім того, передбачається, оцінка придатності каналу для передачі трафіка, що передбачає порівняння бітової швидкості з отриманими даними технічної діагностики. Це є актуальним за сучасних тенденцій підвищення якості сучасних інфокомунікаційних послуг, що значно підвищує вимоги до пропускної здатності каналів. Запропонована модель технічної діагностики являє собою концепцію методології. Вона включає в себе використання: вдосконалених та нових розроблених автором власних методологічних підходів до проведення досліджень безпровідних каналів; отриманих нових знань про роботу цих каналів під дією явищ, що існують у середовищі передачі; нові моделі та методи оцінки енергетичних та інформаційних параметрів та взаємозв’язків між ними; методів оцінки та статистичної обробки теоретичних й емпіричних досліджень