ПРОСТОРОВО-РОЗНЕСЕНА ПЕРЕДАЧА СИГНАЛІВ У ЦИФРОВИХ ТРОПОСФЕРНИХ СТАНЦІЯХ

Анотація

У статті досліджується можливість збільшення нормованої пропускної здатності цифрових тропосферних станцій на шляху застосування просторово-рознесеної передачі сигналів. Показана структурна схема передавального тракту цифрової тропосферної станції з просторово-рознесеною передачею сигналів.  Проаналізовано способи розподілу на прийомі сигналів, що діють на вході пристрою просторово-часового кодування передавального тракту НВЧ цифрової тропосферної станції. Детально розглянуті три способи складання сигналів: лінійне складання; автовибір; оптимальне (квазіоптимальне) складання. Проаналізовані різні варіанти складання: до демодулятора і після демодулятора. Проведено розрахунок нормованої пропускної здатності каналу від відношення сигнал/шум для випадку двох передавальних антен з відомою і невідомою канальними матрицями. Встановлено, що при двох передавальних антенах і невідомій канальній матриці нормована пропускна здатність не відрізняється від випадку використання однієї передавальної антени. Проаналізовано вплив кросполяризаційної розв'язки на нормовану пропускну здатність каналу, коли одна передавальна антена випромінює сигнали горизонтальної поляризації, а друга передавальна антена – сигнали вертикальної поляризації. Отримані значення ймовірності помилки при просторово-рознесеній передачі сигналів на дві передавальні антени для двох законів розподілу випадкової величини – Релея і Райса. При райсовському законі розподілу випадкової величини, ймовірність помилки виражається через модифіковану функцію Бесселя нульового порядку. Розрахункові дані наведені в таблиці. Розрахунок проведено на двох діапазонах частот, дозволених для застосування тропосферних засобів зв'язку і для каналу без завмирання, і для каналу з міжсимвольною інтерференцією.